«Ось таке воно, «житейське море»
з циклу «Kyiv round trip» або
«Міські поїздки туди і назад»
«Вся местность, расположенная к югу от Бибиковского бульвара носит название «Нового города» или «Нового строения». Уже одни эти названия показывают, что турист не должен искать здесь каких бы то ни было остатков старины». – «Практический путеводитель по Киеву», 1913.
Яке ж це «Нове місто!» - здивується сьогоднішній турист, гуляючи вулицею Саксаганського. Проте архітектурним шедеврам вулиці трохи більше століття. А це – миттєвість у порівнянні з історією. Тут, на колишній Маріїнсько-Благовіщенській, по-сусідству жили видатні українські письменники, поети, композитори, режисери, актори. «Світочі людства» були у найтісніших родинних та товариських стосунках – Михайло Старицький, Микола Лисенко, брати Тобілевичи, Олена Пчілка, Леся Українка. Тепер усі історичні будівлі об’єднані у музейний комплекс. Поки провідні установи культури готуються виконати постанову Верховної Ради України «Про відзначення 170-річчя з дня народження Михайла Старицького» ми пройшлися вулицею Саксаганського і у бурхливому сьогоденні гострим оком телекамери відшукали сліди тих часів, у які жили літературні герої Михайла Старицького і сам автор.
| Ефір : | 15.05 о 17:20 |
«Вишнівець - колиска князя Запорозького»
Селище Вишівець Збаразького району лежить на лівому крутому і яристому березі річки Горинь біля автошляху Тернопіль-Кременець.
Оглядаючи сучасне село Вишнівець, важко повірити, що у XVI-XVIII століттях воно було резиденцією найбільших магнатів Речі Посполитої – князів Вишневецьких.
Тут народився Дмитро Байда-Вишневецький – легендарний засновник Запорозької Січі, перший гетьман України.
Його внучатий племінник – Ярема Вишневецький – найсуперечливіша постать у князівської родині. Уславився тим, що воював проти Богдана Хмельницького. А син Яреми - Михал – став польським королем. Останній з Вишневецьких, Михал Серваці, збудував на місці старого родинного замку розкішний палац у стилі класицизму.
Нині Вишневецький палацовий комплекс – філія заповідника «Замки Тернопільщини. Фільм «Вишнівець-колиска князя Запорозького» отримав нагороду: третє місце на Міжнародному телерадіофестивалі «Калиновий острів, Польща, 2010 рік».
| Ефір : | 15.05 о 18:40 |
«Королівське вільне місто Дрогобич»
Частини I, II
Існування Дрогобича документально підтверджено з другої половини XIV століття. Тоді він входив до складу Галицького князівства, що перебувало у васальній залежності від угорського короля, і був одним із центрів солеваріння Прикарпаття. Після захоплення Галицько-Волинського князівства польськими феодалами, місто стало центром королівських маєтків Дрогобицького староства. 1788 року Дрогобич отримав привілей «вільного королівського міста».
Сьогоднішній Дрогобич – друге за величиною місто Львівської області. На відміну від багатьох інших районних міст і селищ, де у найкращому випадку збереглися ратуша чи костел, Дрогобич має справжній історичний центр. До львівських масштабів, звичайно, йому далеко, але для того, аби відчути дух старої європейської провінції, досить.
Архітектурний ансамбль міста прикрашають площа Ринок костел святого Варфоломія, церква святих Петра і Павла, оборонна вежа, шпихлір, Кафедральний собор святої Трійці. Кожні п’ятнадцять хвилин годинник на ратуші сповіщає про плинність часу. Вже не королівське, але вільне місто незалежної України впевнено крокує у XXI сторіччі.
| Ефір : | 16.05 о 17:00 17.05 о 17:00 |
«Філософські портрети. Олександр Потебня»
Сьогодні, у день 175-річчя від дня народження, є зайвий привід згадати ім’я видатного українського мовознавця, філософа, етнографа, літературознавця, педагога і громадського діяча Олександра Опанасовича Потебні. Професор Харківського університету, член-кореспондент Російської імператорської академії наук, він займався питаннями лексикографії та морфології, створив українську школу лінгвістики. Як філософ О.О.Потебня вивчав співвідношення мислення і мови, вплив історичних подій на зміни у мисленні народу. Він був одним із перших науковців у світі, хто поставив питання про мистецтво як особливий спосіб пізнання світу.
| Ефір : | 16.05 о 23:45 |
Досі, мабуть, лише фахівцям був відомий Національний науково-дослідний реставраційний центр України. Але нещодавно Національний музей історії України вирішив познайомитися з роботою цієї установи широкий загал шанувальників вітчизняного мистецтва. Темою виставки було обрано українське бароко. Світлана Стрельникова, генеральний директор центру, та Віктор Голуб, завідуючий відділом реставрації творів з металу, докладно розповіли історію українського мистецького напряму XVII сторіччя.
Очі розбігалися від краси і пишноти численних булав і пірначів часів гетьмана Івана Мазепи. Окрасою виставки були шати Чудотворної Чернігівської Троїцько-Іллінської Ікони Божої Матері.
У добу татарської навали цю ікону колись врятував чернець Іван Дубенський. Але час не пожалів ані ікону, ані її дорогоцінне оздоблення.
Сьогодні шати з гербом І.Мазепи знову засяяли первозданною красою. Майстри-реставратори сподіваються, що колись і ікона повернеться на своє місце.
| Ефір : | 17.05 о 18:30 |
Киянин Вільгельм Котарбінський – поляк за походженням, випускник Академії Св. Луки в Римі. Творчий світ митця близький до світів двох інших визначних киян – Врубеля та Булгакова. Більшість його творів зберігається у приватних колекціях і запасниках музеїв, проте головний доробок художника – розписи Володимирського собору, які в богословсько-мистецькій сув’язі вже друге століття день у день уприсутнюють дух автора в столиці.
| Ефір : | 14.05 о 22:30 |
2 січня 2011 року виповнюється 190 років від дня народження Платона Федоровича Симиренка – українського цукрозаводчика, мецената, одного із засновників раціонального садівництва та впроваджувача передових технологій цукроваріння в Україні.
Нащадки вільних запорозьких козаків, кріпаки графині Олександри Браницької, Симиренки змогли самостійно викупитися, звільнитися із кріпацтва і досягти найвищих щаблів у суспільстві. Імператорським указом Ніколая I Симиренкам надали звання спадкових почесних громадян імперії, що дорівнювало дворянству.
Небагатьом громадянам царської Росії вдалося отримати таку відзнаку. А щодо вихідця з України, то це був рідкісний випадок в історії Російської імперії.
У день свого весілля Платон Федорович зробив нареченій незвичайний подарунок: посадив «на щастя» яблуневе зернятко. Воно проросло, дало плоди і стало родинним талісманом.
Будь-яка справа йшла на лад у цій великій родині. Федір, Платон, Василь, Микола, Левко Симиренки залишили вагомий слід в історії України. Тож і прізвище мали відповідне – Семирукі (від стародавнього слова «ренка» - рука).
Писали їхнє прізвище по-різному: Семиренки, Семеренки, Симеренки. А врешті-решт вони стали Си-ми-ренками.
| Ефір : | 21.05 о 18:30 |
«Кримські сторінки Олександра Гріна»
23 серпня 2010 року виповнюється 130 років від дня народження відомого письменника-романтика Олександра Гріна.
Літературна колиска Олександра Степановича Гріневського (таким є справжнє прізвище письменника) – Петербург. Звідси бере початок той художній світ, який потім назвуть «Грін-ландією». Спочатку це був «Острів Рено», потім – напівострів «Колонія Ланфієр». І, нарешті, країна з таємничими містами – Ліс, Зурбаган, Гель-Гью, з Протокою Бур і Великим Океаном.
Влітку 1923 року Грін здійснює довгоочікувану подорож до Криму і доходить висновку: саме звідси пролягає найближчий шлях його корабля під пурпуровими вітрилами до Країни Мрій – Грін-ландії.
Про цей останній, кримський період життя письменника йдеться у роботі студії Укртелефільм.
| Ефір : | 22.05 о 17:00 |
«Між Києвом, Будапештом і Віднем»
Закарпаття… Землі, які найпізніше остаточно увійшли до складу України – вже після закінчення ІІ Світової війни. Хоча більшість населення – етнічні українці. Тут правили угорські королі, австрійські вельможі, італійські графи, трансільванські князі. Історія цього краю – суцільний політично-економічно-етнічний лабіринт. Звідси до інших європейських столиць ближче, аніж до Києва. Тут вільно переходять з української мови на угорську, словацьку, чеську, німецьку, російську…
Тут не запитують, до якої конфесії ти належиш, якому Богу молишся. А головне – ніколи не переймаються питанням: «Чи треба йти в Європу, чи повернути вектор в інший бік?» Адже Закарпаття – географічний центр Європи. І хоча час тут звіряють за будапештським годинником, місцеві мешканці зберегли власну історичну пам'ять, що сягає ще часів Київської Русі.
Зйомки відбувалися у Відні, Будапешті, Києві, Ужгороді, Мукачевому, Виноградовому, Береговому, Рахівському районі.
| Ефір : | 23.05 о 18:35 |
Книжку Д. Кетроса «Так творилося українське військо» письменникові Роману Ковалю надіслав з Англії Святомир Фостун. І пан Роман, прочитавши її, кілька днів ходив під враженням. Найбільше схвилювало в історичних спогадах те, як з натовпу вчорашніх малоросів, ніби за помахом палички якогось доброго чарівника, виросли козацькі сотні і курені, що на краю української землі взялися боронити свою національну державу. Перед селянами Вінниччини, як і перед усім нашим народом, після березня 1917 року постали складні питання і їхні долі сплелися з долею Української Народної Республіки.
Нелегко було встановити справжнє ім’я автора книги – це Дмитро Онуфрійович Косаківський із села Кетроси, нині с. Довжок Ямпільського району Вінницької області. Та й імена героїв довелося розшифровувати.
Через півстоліття спомини про Марківську козацьку сотню та «Ямпільську республіку» перевидав Історичний клуб «Холодний Яр» - завдяки фінансовій допомозі журналіста Ростислава Мартинюка.
Як нині нам потрібні традиції козаків Марківської сотні. Як важливо усвідомлювати, що відродження України можливе завжди. Про визвольні змагання початку ХХ століття та українських героїв йдеться в телефільмі режисера Олександра Домбровського, в основі якого документальна повість Д. Кетроса.
| Ефір : | 25.05 о 19:40 |
Знайомство з неординарними особистостями завжди додає духовної енергії. А фотомайстер як головний герой документального фільму зацікавить багатьох, адже хто з нас не любить фотографуватися. Ігор Гайдай – молодий митець, випускник кінофакультету університету імені Карпенка=Карого. Чому він обрав фото справу, замість того, щоб знімати кіно? Як кінематографісти познайомили Ігоря з Ольгою Богомолець, знявши їх в одній стрічці, але під час зйомок вони зустрілися лише в одному кадрі… Ігор Гайдай вважає фотографування чимось більшим за мистецтво, адже воно ближче до істини і допомагає пізнавати реальний світ навколо нас об’єктивно. Знамениті брати Клички, Ніна Матвієнко, Олег Скрипка, селяни, диригент, балерина, прибиральниця… Безліч зафіксованих фотоплівкою наших сучасників. Цікаві фотографії великих колективів – це, вважає автор, сконцентрована енергія особистостей. Проект «Saman», в якому дівчата обмащені глиною відтворюють настрій і давню атмосферу процесу вимішування глини для майбутньої оселі, що було важкою працею і допомагала їм, звичайно, духовна енергетика, а також музика. Дівчата для фотографа всі чарівниці, тому така природна кожна в образі молодої відьми, яка може й літати… Захоплення викликають молоді матері з немовлятами на руках. А знайшов їх Ігор і отримав змогу фотографувати в перші години після пологів спочатку в Австрії, де творча група Гайдая, стала дуже популярною серед породілей. А згодом знайшли підхід і до українських молодих матерів. Адже перші години після пологів дуже інтимні для батьків і немовлят. Але стільки любові цієї миті в них, що зафіксована на фотографіях майстра, вона звучить прекрасною симфонічною музикою для всіх нас і нагадує кожному про справжні цінності нашого життя. Фотовиставки Ігоря Гайдая відбувають в Україні, Австрії, Франції. Швейцарії, Польщі…
| Ефір : | 25.05 о 23:25 |
«Святе місце порожнім не буває»
Одна з найголовніших площ Києва – Європейська – існує лише два століття «Але з неї бере початок історія центральної вулиці столиці – Хрещатика.
Може тому кожна нова влада намагалася увічнити тут себе і своїх кумирів.
Європейська площа тримає в Україні горезвісний «рекорд» з перейменування і кількості знакових пам’ятників – царям, президентам, вождям – які були, мали бути за проектом і ще стоятимуть тут після чергової реконструкції. Як кажуть у народі: «Святе місце порожнім не буває».
| Ефір : | 27.05 о 18:35 |
 |
ДТРК "Культура" | тел\факс +38 (044) 292-81-43 | Астра 1G 12304,5 мГц |  |
kultura_tv@i.ua | |
| Київ, вул. Туманяна 15 | тел\факс +38 (044) 292-61-70 |